/Files/images/Презентація6.jpgРозвиток бібліотечної справи на Роменщині.

Нажаль, ця тема ніколи не була об’єктом досконального вивчення краєзнавців. Але в Роменському краєзнавчому музеї, в місцевій періодиці збереглися деякі цікаві факти з історії бібліотек навчальних закладів міста, Роменської громадської бібліотеки, культурні традиції якої сьогодні продовжує центральна міська бібліотека для дорослих ім. Бориса Антоненка-Давидовича.

Однією з найстаріших книгозбірень нашого міста була бібліотека найдавнішого навчального закладу – Роменського повітового училища. Книгозбірня ця, зрозуміло, не уціліла, але частина книг дійшла до нас крізь численні суспільні потрясіння. Ці книги знаходяться в Роменському краєзнавчому музеї. В той далекий час, коли формувалася й діяла ця бібліотека, училище мало значення культурного центру міста. Певною мірою й бібліотека виконувала не лише освітні, а й громадські культурні функції. Книги надходили з Харківського університету, з Полтави та особистих пожертвувань громадян.

До перших надходжень слід віднести літературу навчального характеру – книжки з історії, економіки, географії, як наприклад, «Описание земли Камчатки» професора Степана Крашенинникова. Ця книга збереглася і її можна побачити в краєзнавчому музеї. Видана в 1755 році в Петербурзькій академії наук, сьогодні вона справжній раритет! Та вона не одна. Серед тих перших книг була й комедія Лессінга «Молодой ученый», видана в 1765 році. Вона теж збереглась, на ній печатка училища. Уціліли й інші видання 18 ст., зокрема книги, що з’явились ще за життя М. Ломоносова.

У 1802 році була утворена Полтавська губернія, Ромен став повітовим містом. Поета В. В. Капніста було призначено директором навчальних закладів, а той в свою чергу призначив наглядачем роменського народного училища Лева Степановича Лук’яновича, уродженця с. Процівки. В обов’язки наглядача входило й піклування про бібліотеку.

29 червня 1808 року училище стало повітовим. 1810 року за проектом губернського архітектора Амвросієва завершено новий кам’яний будинок училища по вулиці Полтавській. З цим приміщенням і пов’язана подальша доля бібліотеки.

Поповнення училищної книгозбірні особливо цінною літературою почалося з приходом в училище випускника Харківського університету Г. Вольховського. Бібліотека поповнювалась повільно. 1811 року надійшло 12 книг журналу Мартинова «Ліцей» (мабуть одержані від самого видавця, уродженця Полтавщини; збереглося дві книги). в1812 році було надіслано «Немецкую граматику» Гейма, «Российскую граматику» Стріттера, «Естественную историю для малолетних детей» Георга Раффа в перекладі В. Лєвшина (ця книга збереглася). В 1813 році бібліотека поповнилася комплектом журналів «Вестник Европы» та «Русский вестник». В 1817 році з Харкова надіслали річний комплект «Украинского вестника» (12 томів за 1816 рік). Хоч і повільно, але книжковий фонд бібліотеки зростав. В 1825 році в книгозбірні нараховувалося вже 426 томів. Деякі з них збереглися до нашого часу: «Универсальная арифметика» Ейлера (1768), «Мир Европы или проект всеобщего замерения» (1789), «Наполеон и французы в Москве» (1813), «Росийская риторика» (1817), «Славянская хрестоматия» (1828), «О характере народных песен славян задунайських» (1835), які нині зберігаються в бібліотеці краєзнавчого музею.

Зростанню бібліотеки допомагали книжкові пожертви. Від артилерійського капітана П.Я. Савича надійшла книга «Теоретические и практические предложения гражданской архитектуры» Лемма та ін. збереглося два (з дев’яти), томи «Політичного журналу» німецькою мовою за 1793 рік, подарованих училищу в 1817 році колишнім штатним наглядачем фон Зеггерном. В1820 році бібліотека одержала «Байки» І. А. Крилова в 6-ти частинах, виданих і надісланих в Ромни О. Похорським. Та найбільше пожертвувань зробив Г. Ф. Вольховський, який в 1817 році подарував училищу 163 книги на суму 300 крб. наступного року знову пожертвував книг із власного фонду на 57 крб.; в 1822 році – 34 книги на 111 крб. і так далі. І хоч каталог училищної бібліотеки не зберігся, список пожертвувань Вольховського відомий.

І книги, і журнали віддавна шанувались в нашому місті. Ще в 1861 році журнал «Современник» писав: «За кількістю передплачуваних періодичних видань можна було приблизно судить про ступінь освіченості міста чи повіту». Ромни за кількістю передплатників журналу «Современник» стояли на третьому місті в Полтавській губернії. Журнал революційної демократії одержували тут 17 осіб. Отже можна говорити не тільки про ступінь освіченості, а й про ступінь революційних настроїв у Ромні на той час. Кількість бібліотек так само, або ще й більше, була мірилом освіченості населення. На початку століття (1901 рік) в Роменському повіті малось 49 безкоштовних народних бібліотек, і цим Ромни посідали теж одне з перших місць в Полтавській губернії.

Цікавою є історія заснування Роменської громадської бібліотеки. Її виникнення продиктоване вимогою епохи, глобальними змінами країни в середині ХІХ століття. Саме тоді в багатьох губернських і повітових містах , навіть у сільській місцевості, починається рух за створення загальнодоступних бібліотек і читалень. Протягом багатьох років роменський краєзнавець Григорій Діброва збирав різноманітні історико-краєзнавчі документи, розшукував по крихтах матеріали з історії бібліотечної справи на Роменщині, намагаючись встановити дату заснування тих чи інших бібліотек. Серед них розшукав праці відомого дослідника Василя Бучневича, кілька яких присвячено нашому краю. В одній із них – «Справочно-адрессной книге г. Ромен на 1886 год», що вийшла в Ромнах в 1886 році, і віднайшов цікаву інформацію про те, що міністр внутрішніх справ Росії 31 липня 1868 року підписав дозвіл на відкриття Роменської громадської бібліотеки. На думку краєзнавця, саме цього дня почався відлік історії нинішньої бібліотеки.

Про багатий книжковий фонд Роменської громадської бібліотеки розповідають каталоги видань, що пропонувалися роменцям для читання. Доречі, перший з них видали в Москві, наступні з’явилися в роменських друкарнях. Вивчивши каталоги, роменський краєзнавець Петро Ротач, зробив цілком справедливий висновок, що Роменська громадська бібліотека «працювала не під гаслом «книга для розваги», а за принципом «книга – джерело знань». В 1872 році фонди бібліотеки включали: 90 книг з історії, 12 – літератури і критики, 49 – філософії, правознавства, політичних наук, 73 – природознавства та медицини, 44, що висвітлювали подорожі, географію та статистику, 19 – господарства й технології, 69 – педагогіка та дитяче читання, 86 – белетристики, 3 – довідкові видання, 35 – періодичних видань.

Після огляду каталогів Роменської громадської бібліотеки можна зробити висновок, що поповненню бібліотеки періодикою приділяли значно більше уваги. Тільки серед щомісячників 1897 року «Исторический вестник», «Русская старина», «Вестник Европы», «Русская мысль», «Русское обозрение», «Вестник иностранной литературы», «Новое слово», «Журнал Министерства народного просвещения», а також газети «Киевлянин», «Биржевые ведомости», «Полтавские губернские ведомости», «Южный край» та інші.

Роботою книгозбірні керувала рада громадської бібліотеки. В різні роки її очолювали авторитетні роменці, зокрема Е. В. Навроцький, С.Ф. Козлов, Федір Беспальчев – справжній покровитель бібліотеки, котрий невпинно клопотався про поповнення її фонду, жертвував книги. Цю справу продовжила його вдова. В 1897 році від неї надійшло більше 2 тисяч випусків періодичних видань французькою і німецькою мовами. Бібліотечні працівники робили все можливе, щоб примножити цей скарб. З проханням про допомогу вони звернулися до любителів пісенного та музичного мистецтва, які організували благодійний концерт. Зібрані кошти (66 крб.) передали бібліотеці. Діяльну участь у цьому заході взяли Шахов, Корчинська, Заржицька, Добронизькі, Редіна, Крякова, Кричевська.

Міська бібліотека діяла і в перші пореволюційні роки. Згодом її реорганізували у філіал новоутвореної бібліотеки-читальні.

В 20-х роках ХХ ст. на Роменщині розпочинається активний розвиток бібліотечної справи. На основі публічної бібліотеки та бібліотеки робітничого клубу в січні 1920 року створена Роменська центральна бібліотека. Протягом цього року на основі громадської бібліотеки відкривається І міська філія (8 тис. прим.), на основі земської бібліотеки – ІІ міська філія (4 тис. прим.). була закінчена реорганізація бібліотеки реального училища (20 тис. прим. ). Пізніше були створені: ІІІ філія – бібліотека парткому; ІУ філія – при червоноармійському клубі; п’ята міська філія – університетська бібліотека при клубі студентів. З відділів дитячих книг була створена спеціальна дитяча бібліотека. Академічна бібліотека (в минулому бібліотека реального училища) була передана Робітничо-селянському університету і стала філією роменської ЦБ №6. трохи пізніше була створена філія №7 при відділі пожежного товариства.

В цей час Роменська центральна окружна бібліотека знаходилась в приміщенні по вул. Пушкіна. В бібліотеці працювало 3 службовці, зав. бібліотекою, помічник і служитель. На Роменську окружну бібліотеку, крім обслуговування читачів, покладалася задача комплектувати волосні бібліотеки і хати-читальні. В 1920 році книговидача становила 11025 прим. В звіті того періоду писалось, що за відсутності коштів бібліотека не може друкувати каталожні карточки, читацькі формуляри, проводити курси і розвивати бібліотечну справу. Але не дивлячись на це, працівниками бібліотеки було складено каталоги, які розкривали книжковий фонд бібліотеки (3 каталоги на 13 777 книг). На роботу в бібліотеку мобілізувались вчителі.

Реорганізація бібліотечної мережі проходила в складних умовах. Матеріальні ресурси країни були підірвані виснажливими війнами і інтервенцією. В бібліотеках не вистачало книг, інвентарю, коштів на освітлення та опалення. Є. П. Свєтлічнікова, виконуючи обов’язки зав. центральною бібліотекою, в листі повітовій політосвіті від 21 квітня 1922 року писала про: «Плохое положение библиотеки, которая вот уже на протяжении 3 лет не пополняется. Книги настолько истрепались, что третью часть их можно считать выбывшими, много расхищено читателями и проходящими войсками».

Гостра нестача коштів, яка створилася в існуючих умовах, привела до скорочення мережі бібліотек, особливо волосних і хат-читалень. В цих умовах приймалися заходи. Щоб зберегти існуючу бібліотечну мережу. Окремі бібліотеки на договірних умовах передавалися господарюючим організаціям і профспілкам, в сільській місцевості проводилося злиття бібліотек з іншими закладами культури, вводилась плата за користування абонементом. Безкоштовно користуватися послугами бібліотеки могли безробітні, червоноармійці та учні, які отримували державну стипендію.

В 1926 році бібліотека була переведена в приміщення по вул. Московській біля районної лікарні. В цей час в ній працювало 4 особи. В своїх сховищах бібліотека нараховувала 21 305 примірників.

На Всеукраїнський з’їзд бібліотечних працівників представником від Роменського повіту поїхав делегат Кириченко Леонтій Євтихієвич, який працював на той час на посаді зав. Роменською центральною окружною громадською бібліотекою.

Швидкий ріст промисловості, відкриття нових фабрик і заводів в 1926-1929 роках створили сприятливі умови для розвитку профспілкових бібліотек. Відкриваються такі бібліотеки і в Ромнах – на машинобудівному заводі, фабриці текстиль-тканина, пивзаводі, махорковій фабриці, взуттєвій фабриці.

На початку 30-х років бібліотеці було надано приміщення в районі Вознесенської церкви (нині вул. Соборна,20), де вона й розміщувалася до окупації німецькими військами нашого міста. Площа її становила 232 кв. м, читальний зал на 25 місць. В 1934 році читачів центральної окружної бібліотеки нараховувалось 1991, книговидача – 38294 прим.

Згідно з Всесоюзним переписом бібліотек, який проводився в 1934 році, в Роменському районі нараховувалась 91 бібліотека всіх відомств. В 1937 році кількість бібліотек збільшилась до 110-ти з книжковим фондом 100443 прим.

Стрімкий розвиток бібліотечної справи був припинений з початком Великої Вітчизняної війни. Увірвавшись в місто, фашисти кинули в центральну бібліотеку гранату. Потім книги облили бензином і запалили. Ввесь книжковий фонд згорів. Після визволення Роменщини від окупантів почалося відновлення бібліотечної мережі. В 1944 році бібліотека була відкрита по вул. Шевченка,5. фонд складався з книг, пожертвуваних населенням.

В1946 році в районі працювало 26 бібліотек, з них 21 – в місті, 5 – на селі, з книжковим фондом більше 26 тис. книг. в 1950 році їх вже нараховувалось 49, з них 26 – у місті і 23 – на селі, книжковий фонд становив більше 41 тис. прим. книг, бібліотеками обслуговувалось майже 10 тис. читачів.

В 60-х роках в районі працює 210 бібліотек, з них 2 – районних, 3 – міських, 57 – сільських, 96 – шкільних, 16 – колгоспних, 32 – профспілкових, 4 – відомчі. Книжковий фонд усіх бібліотек району нараховував до 1 мільйона книг. На той час директором Роменської центральної бібліотеки працював Мерко В. Д. З 1969 по 1997 роки завідуючою бібліотекою працювала Завгородня Валентина Михайлівна.

В 1973 році Роменській центральній бібліотеці було надано нове просторе приміщення по вул. Карла Маркса, 94 (нині вул. Коржівська). В 1975 році було проведено централізацію бібліотек району. До складу районної централізованої бібліотечної системи ввійшло 79 сільських філіалів.

Історія заснування центральної міської бібліотеки для дорослих ім. Бориса Антоненка-Давидовича м. Ромни.

Міська централізована бібліотечна система міста Ромни була створена відповідно до рішення виконкому міської ради народних депутатів №225 від 18.06.1997 року «Про створення міської централізованої бібліотечної системи». Її було створено на базі Роменської центральної районної бібліотеки, центральної районної бібліотеки для дітей та бібліотечних філіалів міста. Директором МЦБС призначено Рослову Ніну Миколаївну.

Структура Роменської МЦБС була такою:
  • Центральна міська бібліотека для дорослих – вул. Коржівська, 94;
  • Центральна міська бібліотека для дітей – вул. Луценка, 1;
  • Філіал №1 центральної міської бібліотеки для дітей – вул. Горького, 188
  • Бібліотека сімейного читання – вул. Полтавська, 121;
  • Філіал №1 центральної міської бібліотеки для дорослих – вул. Червонопрапорна, 4;
  • Філіал №2 центральної міської бібліотеки для дорослих – вул. Прокопенка, 43.

Згідно рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 23.12.1998 року №422 «Про прийняття в структуру міської централізованої бібліотечної системи профспілкової бібліотеки заводу АТС» було прийнято профспілкову бібліотеку заводу АТС як бібліотеку-філіал №3 центральної міської бібліотеки для дорослих з двома бібліотечними працівниками та книжковим фондом понад 50 тис. примірників.

Відповідно до рішення Роменської районної ради від 29.12.2001 року «Про прийняття у спільну власність сільських рад району філіалу №3 центральної міської бібліотеки для дорослих» приміщення, майно та книжковий фонд були передані Роменській центральній районній бібліотеці.

У 2002 році філіал №2 ЦМБ для дорослих було ліквідовано згідно рішення виконавчого комітету міської ради №500 від 18.12.2002 «Про ліквідацію філіалу №2 центральної міської бібліотеки для дорослих (вул. Прокопенко, 43)». Майно розподілили між бібліотеками МЦБС, а книжковий фонд безкоштовно передали Першій обласній спеціалізованій лікарні м. Ромни та розподілили між бібліотеками МЦБС.

/Files/images/522039_106133802902597_1447739612_n.jpg





Підтримуючи пропозиції Сумської обласної державної адміністрації та Міністерства культури й мистецтв України Кабінет Міністрів України прийняв постанову №558 від 27.03.2000 року «Про присвоєння імен закладам освіти та культури Житомирської, Львівської, Сумської, Черкаської, Чернігівської областей», за якою Роменській центральній міській бібліотеці для дорослих присвоювалося ім’я видатного українського письменника, уродженця м. Ромни Бориса Антоненка-Давидовича.

Сучасне обличчя бібліотеки/Files/images/Слайд1.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 4

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.